Практичний психолог


dsc_1490Нінько Світлана Миколаївна – практичний психолог

Педагогічний стаж – 6 років, у закладі 3 роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

  prew

 

 

 

 

 

 

 

11396849
  • Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, чи такою як ви хочете.

 

11396849
  • Не чекайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Ви дали їй життя, як вона може вам віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.

 

11396849
  • Не зганяйте на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

 

11396849
  • Не ставтеся до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будьте упевнені: дитині важко не менше, ніж вам, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.

 

11396849
  • Не принижуйте!

 

11396849
  • Не забувайте, що найважливіші зустрічі для кожної людини – це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

 

11396849
  • Не картайте себе, якщо не можете зробити чогось для своєї дитини. Картайте — якщо можете, але не робите. Пам’ятайте: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.

 

11396849
  • Дитина – це не тиран, що заволодіває усім вашим життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.

 

11396849
  • Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть їй того, чого не хотіли б, щоб робили вашій.

 

11396849
  • Любіть свою дитину всякою – не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.

 

ПАМ’ЯТКА

12

Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.


12Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності.


12Якщо дитину висміють – вона стане замкнутою.


12Якщо дитина зростає у докорах – формується почуття провини.

 

12Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

 

12Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

 

12Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

 

12Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

 

12Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

 

12Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

Взаємодія з тривожними дітьми

                           Рекомендація вчителям і  батькам  

kyeh0t37

Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій.

 Можливі причини підвищеної тривожності:

  1. Природна особливість нервової системи(слабкість, астенічність) як риса темпераменту.
  2. Сформована риса характеру як результат неправильного виховання.
  3. Особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації(«орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху»)
  4. Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї. Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.
  5. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне«Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності.
  6. Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів.
  7. Авторитарний стиль роботи вчителя: владний суворий, нетерпимий.
  8. Перевантаження навчанням.
  9. Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних або шкільних стосунках.
  10. Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням.

 

Рекомендації   вчителям та батькам по взаємодії з тривожними дітьми:

  1.         Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків  і педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте  почуттів дитини, якомога менше зауважень.
  2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:
  • не акцентуйте уваги на невдачах;
  • давайте право на помилку;
  • опитування тривожних дітей варто робити всередині уроку;
  • не порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом;
  • оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;
  •  не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.
  1. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:
  • частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;
  • частіше звертайтесь на ім’я;
  • не ставте завищених вимог;
  • введіть щоденний ритуал « Бюро гарних новин»;
  • заведіть у класі « Банк успіху», озвучуйте здобутки, досягнення учнів;
  • сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків;
  • створюйте педагогічні ситуації гарантованого успіху;
  • допомагайте виявляти себе , самостверджуватися в різних аспектах шкільного життя.
  1.  Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:
  • Заздалегідь обговоріть, як відбуватиметься контрольна, моніторинг;
  • Обирайте зручний для дитини спосіб перевірки знань (письмо чи на одинці з вчителем);
  • Частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик) підтримку;
  • Намагайтесь знизити значущість ситуації, відмовитися від порівняння себе з іншими і бажання бути вищим;
  • Зосередитися на завданні;
  • Намагайтеся скорегувати установку на надмірну вадливість успіхів у навчанні (перенесіть акцент з оцінки результату на процес як чергову сходинку до успіху);
  • Використовуйте позитивне підкріплення під час відповіді.
  1. Уникайте виникнення зайвих, необов’язкових психотравматичних ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, олімпіадах).
  2.  Не експлуатуйте надмірну відповідальність тривожних дітей, не давайте   доручень, пов’язаних із підвищеною відповідальністю (особливо – за інших  дітей).

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

ЩОДО СТРИМУВАННЯ

АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

img6356

8Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки.

 

8Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

 

8Не застосовувати фізичні покарання.

 

8Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

8Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

 

8Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка

 

8Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні

 

8Обмежувати перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.

 

8Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.

 

 

ДЛЯ УЧНІВ

ЯК ДІЯТИ В СИТУАЦІЯХ, КОЛИ НЕОБХІДНА ВІДМОВА?

  1. Усвідом суть проблеми. Чого ти хочеш насправді? Що саме тобі не подобається в ситуації, що склалася?
  2. Поясни своє ставлення до ситуації. Вислови свої по­чуття і думки щодо проблеми та поведінки своєму співрозмовнику. Опиши, що тебе хвилює («Я не люб­лю, коли…», «Мені не подобається…»).
  3. Сформулюй свою відповідь. Чітко висловись з приводу того, якою б ти хотів бачити ситуацію (наприклад: «Я хотів би, щоб ти…», «Чи не міг би ти…», «Будь лас­ка, не роби…»).
  4. З’ясуй ставлення співрозмовника до твоїх слів. Попро­си його описати, що він почуває або думає з цього при­воду (наприклад: «Що ти про це думаєш?», «Що ти на це скажеш?», «Ти не заперечуєш?»).
  5. Уважно вислухай співрозмовника. Спробуй зрозуміти його.
  6. Подякуй. Незважаючи на реакцію співрозмовника, закінчуй розмову словами вдячності (наприклад: «Спа­сибі…», «Дякую за відвертість…», «Я щасливий, що ти не заперечуєш…»).

«НІ »СТРАТЕГІЇ

(як сказати «Ні!»)

  1. Просто «Ні!» Впевнено кажіть: «Ні!»
  2. Повторюйте. Повторіть кілька разів «Ні, ні, ні!»
  3. Ідіть геть. Якщо хтось продовжує чинити на вас тиск, скажіть: «Ні, мені потрібно йти».
  4. Пожартуйте.
  5. Знайдіть причину. «Ні, я не робитиму цього, тому що…»
  6. Кращий захист – це напад. Якщо на вас чи­нить тиск якась особа, спробуйте «напасти на неї» — запитуйте, запитуйте, запитуйте («А чому це ти до мене чіпляєшся? Навіщо це тобі? Що я тобі такого зробив? Чому це так важливо для те­бе? Чому я повинен тебе слухати?»).
  7. Залучіть союзника. Зверніться до товариша чи людини, яка поруч: «Слухай, ну поясни йому, що я не буду…», «Подивіться на нього, він про­понує мені…», «Люди, ви тільки послухайте, що він мені пропонує…»
  8. Зверніться до авторитету якоїсь людини чи видання. «Знаєш, я хочу бути схожим на…, а він не курить», «Я читав у журналі, що…», «Мені сказали друзі…»
  9. Посилайтеся на стан здоров’я, сімейний стан, стать тощо. «Ти знаєш, я сьогодні не дуже добре почуваюся», «Ні, я цього не робитиму, бо я ж дівчина (хлопець)».
  10. Застосуйте погрозу. «Ні, а якщо ти наполяга­тимеш, то я скажу… (закричу, напишу…)».

 

 

 

 

 

 

 

%d блогерам подобається це: