Як визначити готовність дитини до школи?

Дитячі проблеми в шкільному колективі

Страх дитини перед школою

Поради батькам першокласників

Поради батькам першокласників

 Вчимося робити уроки. 
  Звернення до батьків першокласників.
 Малюк став першокласником.
 Труднощі першокласників у період адаптації.
 Як підготувати дитину до читання.
 Де вчити уроки?
 “Навчається тато за Васю весь рік…” або звідки беруться шкільні проблеми?

Діагностика

 Тест “Чи хоче дитина йти до школи?”
 Тест “Що він знає про школу”
  Пробне тестування шестирічок

Підготовка до школи

Заняття з дошкільнятами

 Ігри на розвиток дрібної моторики рук
 Вправи на розвиток дрібної моторики рук
 Вправи для підготовки руки до письма
 Підготовка руки до письма
 Вправи на розвиток уваги та мислення
Я у світі. Вчимо з малюками.

Заняття з майбутніми першокласниками
(Джерело:  http://strelnik.ucoz.ru/ )

   Заняття 1.  
Знайомство з майбутніми першокласниками.
Заняття 2.
Корекційно – розвиваючі завдання.
Заняття 3.
Розумний будинок казкових героїв.
Заняття 4.
Свійські тварини.
Заняття 5.
Українські народні казки.
Заняття 6. 
Знайомство зі школою. Навчальні предмети у початковій школі.
Заняття 7.
 Кольори.
Заняття 8.
Овочі. Фрукти.
Заняття 9.
Людина.
Заняття 10.
Одяг. Взуття.

   Заняття психолога з майбутніми першокласниками.  

За матеріалами: http://pochatkowa.at.ua/index/uvaga_pershoklasnik/0-9

Як обрати школу й учителя для першокласника?

Ведемо дитину у перший клас. Поради психолога.

Юрченко Тетяна Михайлівна
Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане “дорослим” школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.
Саме тому ми постаралися відповісти на “недитячі” питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Режим дня першокласника

З року в рік батьки майбутніх учнів задаються одним і тим же питанням: як організувати режим дня першокласника? Компенсувати шкільні навантаження першокласнику допоможе правильно складений режим дня, переконані дитячі лікарі. На їхню одностайну думку, це найкращі ліки від перевтоми.

Батьки, звичайно, можуть внести у розпорядок дня свої поправки з урахуванням часу занять у школі (в першу або другу зміну), але основні моменти все-таки краще не міняти. Отже, дитина встала (за годину-півтори до виходу в школу), зробила ранкову зарядку, поснідала (сніданок обов’язково повинен бути гарячим, і не варто сподіватися, що дитина поснідає в школі). Потім час, проведений в школі. Добре, якщо малюк дитсадківський. Режим дня у нього вже налагоджений і цілком підходить школяреві початкових класів. Правильно поступили батьки, які не поспішили влітку відмовитися від вже встановленого дитсадівського розпорядку дня – ця гарна звичка відмінно послужить і після першого вересня.

Прийшовши зі школи, дитина повинна обов’язково відпочити, а не сідати відразу ж за уроки (а так, на жаль, нерідко і буває у першокласників, які навчаються в другу зміну). Непродуктивно відразу після школи братися за уроки. На думку психологів, найкращий час для виконання домашніх завдань – з 8 до 12 ранку (якщо дитина навчається у другу зміну) і з 16 до 18 (якщо в першу). Відпочити дитині краще на повітрі, в активних іграх, в русі. Медики вважають: нормальний час прогулянки для школярів молодших класів – не менше двох-трьох годин на день.

Для дітей ослаблених, які часто хворіють, зі слабкою нервовою системою, найкращим відпочинком буде півторагодинний денний сон у добре провітреній кімнаті. Особливо шестирічкам для відновлення сил після навчання не завадить поспати пару годин, радять педіатри. Сон допомагає не тільки нервовій системі дитини, сприяє ще і розвантаженню опорно-рухового апарату і служить хорошою профілактикою порушень постави. Ще один важливий момент, як ми допоможемо школяру організувати приготування домашніх завдань. Дуже часто цей процес затягується години на дві: у першокласника не сформовані ще навички самостійної роботи. Максимальна тривалість роботи у молодших школярів – не більше 25-30 хвилин, у деяких і того менше. Дитині необхідні 15-хвилинні паузи для збереження працездатності. Починати приготування уроків педагоги радять з менш складних, а потім переходити до більш важких завдань.

Особливо важливу роль для першокласників грає нічний сон. Малюкові необхідно спати не менше 10-12 годин на добу. Доведено: недосип посилює стомлюваність, а хронічний недосип обов’язково дасть про себе знати погіршенням пам’яті та уваги, працездатності.

На підтвердження того, що режим необхідний, чимало прикладів: першокласник навчається з труднощами, завжди млявий, швидко втомлюється, на уроках частенько позіхає, робить багато помилок – то букви пропустить, то не може вирішити найпростіший приклад. Мама годинами сидить з ним за уроками, а успішність все падає. У дитини з’явилися синці під очима від постійного перевтоми. Просто дитячому організму складно впоратися зі шкільним навантаженням, зберегти працездатність при сумбурному розпорядок дня, і як наслідок – неправильний розподіл навантаження на його ще не звиклий до шкільного життя організм.

Приблизний режим для першокласника:
7.00 – підйом
7.00-7.30 – зарядка й умивання
7.30-7.50 – поснідав, одягнувся
7.50-8.20 – відправився в школу
8.30-13.00 – навчальні заняття
9.10-9.25 – гарячий сніданок в школі
13.30-14.00 – дорога зі школи і невелика прогулянка
14.00-15.00 – час обіду
15.00-16.00 – денний відпочинок
16.00-16.15 – перекусив і за уроки
16.15-17.30 – виконання домашнього завдання (з невеликими паузами)
17.30-20.30 – вечеря та вільні заняття (прогулянка перед сном)
20.30-21.00 – приготування до сну
21.30-7.00 – сон.

Джерело: http://www.secret-press.com/roz178.html

Перший раз – у перший клас. Десять порцій любові

Ну, ось і настав він, цей довгоочікуваний і радісний день – 1 вересня! Вся родина готувалася до нього. Так багато було розмов улітку, стільки хвилювань і турбот! Отже тепер мамам і татам можна зітхнути полегшено? Та ба! Ото лише тепер усе й починається.

Перший навчальний місяць для маленьких “новобранців” – найбільш відповідальний і важливий на найближчі 12 років. І навіть більше.
Про те, як допомогти першокласникові, яка тут роль батьків і вчителів – наша розмова з провідним науковим співробітником лабораторії психології дошкільнят Інституту психології ім. Григорія Костюка Академії педагогічних наук України, кандидатом психологічних наук Світланою ЛАДИВІР.

Вчимо дитину писати

Поради вчителя батькам
• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.

“Втома” першокласника – чим пояснити і що робити

Уявіть будь-яку, цілком дорослу та самостійну людину (начальника чи підлеглого, не суть важливо), яка перед довгоочікуваним відпусткою ледве-ледве піднімається на третій поверх свого офісу. У думках – аж ніяк не графіки і не плани на майбутній квартал, а … море з його синім небом і теплими хвилями, м’яким пісочком і красивими засмаглими дівчатами. І, якщо вам, цілком зрілій людині, неабияк набридли тяготи повсякденної рутини, то, що казати про маленьку людину, яка лише кілька місяців тому вперше переступила поріг школи”!
Не лише до кінця навчального року, а й взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слів педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласника, пред’являють. У чому причина” Спробуємо розібратися.
Це може бути, по-перше, нецікаве викладення предмета, і тут багато в чому – провина вчителя, який геть відкидає творчий підхід, імпровізацію і жарт, здатних зняти напругу і розрядити обстановку в класі. Монотонний, менторський тон, окрики і причіпки відбивають охоту до навчання навіть у найдопитливішого першокласника. Але не варто, звичайно, огульно звинувачувати вчителів – серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи …

Чому дитина не хоче вчитися?

Дошкільники рідко бувають ледачими – частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати ємким словом “лінь”.
Коли хороший дошкільник стає поганим школярем, батьки звинувачують перш за все школу, рідше – дитину, майже ніколи – самих себе. Насправді все якраз навпаки: велика частина проблем так чи інакше спровокована батьками. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. Одні діти втрачають інтерес до навчання вже до другого класу, інші – в четвертому-п’ятому, треті, – в підлітковому віці. Якщо ж дитина не хоче вчитися із самого початку, причина, як правило, в його психологічній неготовності до школи.
Кому не терпиться?

Здоров’я першокласника

Ольга Розумій,
педіатр
Для дитини вступ до школи – це стрес. Дуже багато нового й незвичного побачить вона у школі. Особливість сьогоднішніх дітей, які прийшли до першого класу, – це швидка втомлюваність. На першому уроці вони відверто позіхають, на третьому – лежать на партах. Чим ми, дорослі, можемо допомогти дитині? Головне завдання батьків і вчителів – стимулювати позитивні емоції дитини, що дозволить не тільки підвищити її інтерес до навчання, а й зберегти здоров’я.

Кілька порад батькам першокласників

З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання…

З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

Не підганяйте, розраховувати час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили ? провини дитини в цьому немає.

Труднощі першокласників у період адаптації

Перехід вiд дошкiльного вiку до школярства в дитячiй психологiї називають малою кризою. Це критичний вiк. Якi проблеми, труднощi спiткають дитину в цей перiод? Якi природнi механiзми адаптацiї i за яких умов вони «спрацьовують»?

Спочатку сформулюємо критерiї адаптацiї, якi умовно можна подiлити на об’єктивні та суб’єктивнi. Об’єктивнi показники адаптацiї – це адекватна поведiнка та успiшне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке проявляється в емоцiйному станi, та внутрiшнiй комфорт.

Навчальна дiяльнiсть складається з фiзiологiчного, психiчного, інтелектуального, соцiального, педагогiчного та iнших аспектiв. Адаптацiя дитини до школи має ту ж рiзноманiтнiсть аспектiв.

На порозі нового виміру. Як мають поводитися батьки майбутнього першокласника?

Наталія Кулик,
«Освіта України» № 23
Всього за три місяці настане день, що кардинально змінить життя значної кількості українських родин, де є діти 6 – 7 років. І хоча попереду ще ціле літо, батькам завтрашніх школярів – не до відпочинку: треба не лише забезпечити новобранця всім необхідним і влаштувати до нормального навчального закладу – з найкращими вчителями й адекватним директором, а ще й підготувати дитину до школи. Щоб не було потім невимовно боляче за марно згаяний час.
Деякі батьки вважають, що готовність до школи – це лише вміння читати, пи­сати і лічити до десяти. Вони помиляються, адже цих не­хитрих навичок має навчи­ти сама школа. Це її прямий обов’язок. Хоча сьогодніш­ні дітлахи, як правило, йдучи до першого класу, вже багато чого вміють – про це піклу­ються і батьки, і вихователі в дитячих садках. Звісно, до­бре, якщо малюк має певний багаж знань. Але читати і пи­сати дитина не повинна вмі­ти. Основне – бажання навча­тися, а також комунікативні та соціальні навички і вмін­ня спілкуватися, «триматися» в колективі, відстоювати ци­вілізованими методами свою позицію і водночас підкоря­тися встановленим правилам. А також знати, що таке дисци­пліна, вміти працювати – на­віть тоді, коли немає бажан­ня. І, нарешті, мати позитивне ставлення до самого себе, яке, до речі, може похитнутися че­рез брак якоїсь із перелічених складових.
Як правильно визначити готовність дитини до нового життя, на що звернути ува­гу в останні три місяці без­хмарного дитинства – про це розмовляємо з психоло­гом-консультантом Київсько­го Центру томалогії Наталією Даниловою.
– Готовність дитини до школи визначається за кіль­кома параметрами: психо­логічним, фізіологічним та інтелектуальним, – каже Наталія. – З останнім – най­простіше, особливо якщо ди­тина відвідувала дитячий садок або дошкільну групу. Та й самі батьки сьогодні стежать за тим, щоб їх малеча пішла до першого класу підготовленою, аби не почувалася гіршою за інших. Щоправда, тут важливо не передати куті меду, бо, коли деякі першокласники стараннями своїх невтомних батьків або просунутих вихователів знають більше, ніж усі в кла­сі і сказане вчителем для них не новина – їм просто неці­каво на уроках, то й інтерес до шкільного навчання може зникнути надовго. Щодо психологічної та фізіологічної го­товності – тут не зайвим було б звернутися до спеціалістів, які можуть дати конкретну пораду. Адже тестування діти проходять не лише в школах, а й у дитсадках. І там теж є пси­хологи. Корисно було б звер­нутися до лікаря – звичайно­го педіатра. Бо інтелектуально дитина може бути розвинена блискуче, а фізично початок навчання для неї буде надто великим навантаженням: абсо­лютно нова і незвична обста­новка, зовсім інший світ. Зви­чайно, для дитини це стрес. Зокрема, фізичний. Усе-таки, я вважаю, що в нас дуже рано віддають дітей до школи…
НЕ ЛЯКАЙТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ!
– У садочку, як правило, на­вчання відбувається в ігровій формі та щадному режимі. В школі – більш жорсткі умови, до яких важко адаптуватися. Як підготувати дитину до но­вого життя з необхідністю що­денної праці, до слова «треба» замість «хочу»? Як прищепи­ти відповідальність?
– Тут дуже важливо не пе­регнути палицю. Часто буває, що батьки хочуть прищепити дитині цю відповідальність, за­уважуючи: «Ось ти отримаєш погану оцінку і з тобою не бу­дуть дружити». А результат – протилежний: відповідальність не виховується, натомість з’являється страх. Дитина бо­їться тієї школи ще до того, як вона туди ввійде. Шестирічні діти не розуміють слова «від­повідальність». Вони навча­ються цього опосередковано, маючи за приклад своїх бать­ків. Якщо вони відповідально ставляться до життя і своєї ди­тини, є велика ймовірність, що й дитина піде по їх стопах. А коли навпаки – вона теж по­водитиметься відповідно. Про­сто словами «ти повинен» важ­ко чогось досягти. Можна, звичайно, змусити. Але це не стане відповідальністю. Навчи­тися працювати – це полю­бити працювати. Пам’ятаєте, що зробив Макаренко? В його колонії праця була почесною. Вона не може бути покаран­ням. Якщо силувати дитину до навчання, ймовірніше, ми доб’ємося того, що вона зне­навидить ці уроки. Не треба також забувати, що хлопчики й дівчатка – це зовсім різ­ні люди. Дівчата мислять по-іншому, їм простіше адаптува­тися в новому середовищі. Не можна вимагати від хлопчика, щоб він навчався, як дівчинка. Кожна людина – індивідуальність. І якщо ваша старша ди­тина – відмінник, це зовсім не означає, що менша так само отримуватиме найвищі оцінки. Кожен – особистість, у кож­ного – своя історія, і до школи кожен іде по-своєму. Потрібна творчість, якась гра. Тут немає готових рецептів. Для доросло­го це теж робота, причому сис­тематична. Не можна раптом перед школою взяти прапор і піти «на барикади». Складно за місяць переробити дитину, розвернути її на 180 градусів. Займатися нею треба щодня. А в нас так: з одного боку, ми опікуємо своїх дітей, а з іншого. лінуємось. Бо навчи­ти сина чи доньку зав’язувати шнурки потребує більше часу, ніж самому зав’язати їх. Нам бракує терпіння, уваги, часу – елементарного. Між тим, сенс батьківської опіки і виховання в тому, щоб дитина навчилася жити самостійно.
А прагнення підготувати її за два – три місяці – на­справді це батьківський страх перед школою. Я мало знаю батьків, які щиро радіють, що дитина нарешті пішла до пер­шого класу.
– Як подолати цей страх?
– Передусім треба розу­міти, що він лише ваш і не має жодного стосунку до ди­тини. Не переносити на неї свій досвід, не вдягати свої страхи їй на голову. Скажі­мо, якщо мамі не давалася математика, це не означає, що в дочки будуть такі самі проблеми. В дитини ще не­має цієї ситуації і цього стра­ху. А її ним інфікують. Тому дуже важливо самотужки пережити свій страх, залишитися в ньому, спробувати його на смак. Він не триватиме вічно. І тоді, переживаючи страх лише як свій, не на­вантажуючи ним дитину, ви дасте їй змогу вийти в її осо­бистий простір. Навіть, якщо вона йде у вашу школу і до вашого колишнього вчителя.
ЗНІМАЙТЕ НАПРУГУ
– У будь-якому разі вступ дитини до лав першокласни­ків – це велике психологіч­не навантаження. Що треба робити, аби пом’якшити його? Як зміцнити дитячу психіку?
– Дітям, які відвідували дошкільні установи, звичай­но, простіше. Бо вони вже пройшли соціальну адапта­цію – налагодження контак­тів з однолітками та різними дорослими людьми: виховате­лями, нянею, методистом, психологом, викладачами гуртків. Дитині, яка не має дошкільної освіти, буде важче – вона рос­те в більш тепличних, домаш­ніх умовах – «як мімоза в ботанічному саду». Вона поки що навчилася встановлювати кон­такти лише з обмеженою кіль­кістю людей.
Тому треба все-таки шу­кати якісь гуртки чи групи, аби розвивати комунікатив­ні функції. Навіть на дитячо­му майданчику, якщо дитина не може налагодити з кимось контакт, – мама просто від­водить її до іншої пісочниці. Ось і все розв’язання пробле­ми. Якщо діти перебувають в одній групі по кілька годин щодня, їм доводиться знахо­дити контакти і компроміси.
– Це, так би мовити, загальні поради. А якщо дитина над­то сором’язлива, соціально неадаптована, а до школи – вже за три місяці? Що ма­ють зробити батьки, аби до­помогти їй?
– Сором’язлива і соціаль­но неадаптована – це різ­ні поняття. Сором’язливі діти теж уміють налагоджувати комунікації, просто вони ро­блять це по-своєму. За два – три місяці ви не перетворите сором’язливу дитину на жва­ву. І не треба цього робити. Це тільки здається, що жвава дитина соціально більш адап­тована. Їй так само складно, а іноді навіть важче. Бо треба завойовувати лідерство, душа потребує якихось активних комунікацій. Тихій і скромній дівчинці іноді простіше ввій­ти до колективу – вона не конфліктна. Тож, якщо дити­на сором’язлива – не озна­чає, що їй буде погано.
Звичайно, і з сором’язли­вою, і з соціально неадаптованою – з будь-якою дитиною треба розмовляти. Говорити про себе, розповідати щось хо­роше про свою школу, вчителів і друзів. Заспокоювати. В ідеалі було б добре привести дитину до шкільного подвір’я, погуляти там на стадіоні, зайти в приміщення, познайомитись з учителем. (Є, до речі, такі вчителі, які влаштовують уліт­ку знайомство для дітей, зби­раючи весь клас, щоб діти не йшли 1 вересня в абсолютну невідомість). Аби дитина ро­зуміла, куди вона йде. Щоб просто знялася зайва напру­га. І неважливо при цьому, чи жвавою є дитина, чи, навпа­ки, сором’язливою, чи добре вона вписується у колектив – все одно їй для цього потріб­но трохи часу.
НЕ СОРОМТЕСЯ ЛЮБИТИ
– Якщо в дитини є певні пси­хологічні проблеми, напри­клад, вона закомплексована, не впевнена в собі, занадто вразлива, переживає через маленький зріст, товсті оку­ляри або зайву вагу, до яких експрес-методів мають вда­тися батьки, аби запобігти неприємним ситуаціям? Від­вести дитину до психолога, поговорити з учителем?
– З учителем треба обо­в’язково спілкуватися, бо він буде поруч з вашою дитиною багато годин і від нього вели­кою мірою залежать стосун­ки в колективі. І про якісь особливості вашої дитини, безумовно, він має дізнатися від вас, щоб у майбутньому правильно реагувати на мож­ливі нестандартні ситуації. Щодо психолога… Я працюю з дітьми багато років і можу сказати: якщо є потреба в пси­хологічній корекції, мати теж мусить обов’язково відвідува­ти психолога. Адже, як прави­ло, це корінь проблеми. Підлітки швидко змінюються. Якщо дитина, вже змінена, прийшла у те саме середовище, все по­вернеться. Тому важливо, щоб і батьки займалися цим. І дити­ні так легше – вона розуміє, що не є проблемною чи хво­рою. Просто йде певна спільна робота. Тоді мама може гово­рити з сином чи донькою од­нією мовою. Інакше – це май­же не має сенсу.
…А взагалі, впевненість у собі розвивається, коли дити­ну люблять і не соромляться говорити про це. То тільки здається, що це само собою розу­міється. Навіть нам, дорослим, дуже важливо чути похвалу і слова любові. Стократ важли­віше це для дитини. Коли вона є цінністю для своїх батьків, а, отже, і для себе, в неї не виникне будь-якого комплек­су – невпевненості, меншо­вартості, ваги, росту, кольору очей тощо.
– Є інша крайність. Напри­клад, у дитини прокльовуєть­ся манія величі і вона вважає себе найкращою і найрозум­нішою серед однолітків. Не­важливо, хто доклав до цього руку – мама, тато, бабусі з ді­дусями, знайомі чи сама при­рода. Але, якщо батьки рап­том зрозуміли, що в дитини є вади характеру, що можуть спричинити проблеми в ко­лективі, як їм правильно по­вестися?
– Їм необхідно усвідоми­ти, що дитина має отримати власний досвід. Бо, якщо її все життя ставили на п’єдестал, а потім за місяць до школи ка­жуть, що на цьому п’єдесталі погано, вона цього просто не зрозуміє. Батьки можуть розповідати якісь випадки зі свого життя. Якщо дитина це почує – то одна історія, а ні – починатиметься особис­тий досвід. В дитячому колек­тиві все це вирішується про­сто: або й з цього п’єдесталу скинуть, або визнають ліде­ром. Зрештою, в завищеній самооцінці немає нічого по­ганого. Це краще, ніж зани­жена.
БУДЬТЕ ПРИСУТНІМИ
– Узагалі, це велике мисте­цтво – залишити свою дити­ну в спокої, не переробляю­чи, не тримаючи її за горло, не намагаючись щось одразу змінити, – продовжує Наталія Данилова. – Бо, можли­во, якість, яку ми вважаємо вадою, з часом розвинеться в її найсильнішу рису. Напри­клад, те, що ми в дітях нази­ваємо впертістю, в дорослих вважається наполегливістю в досягненні мети. Ви можете уявити не впертого олімпій­ського чемпіона? Або покір­ного президента нафтового консорціуму? І ліфт, напев­но, вигадав хтось дуже ліни­вий. Змінити сутність людини неможливо. Можна лише зла­мати через коліно. Або нама­гатися обережно підкоригувати. Дитина робить щось не те? Не треба їй категорично заявляти, що це погано. Спо­чатку достатньо сказати, що вам це не подобається. Тобто говоріть про себе. Ви може­те пояснити дитині, що вона робить. Адже вона бачить це по-своєму. А казати дитині: ти поганий, тому маєш змі­нитися – це деструктивно і ні до чого хорошого не при­водить.
– Але тоді, готуючись до шко­ли, батьки мають знати, що вони не зможуть вберегти дитину від гуль і синців, які чекатимуть її у новому сере­довищі.
– Гулі та синці – це і є життя. Вберегти від життя не­можливо. Незалежно від того, чи йде дитина до школи, чи ні, батьки мають навчитися роз­мовляти з нею. А розмовляю­чи, БУТИ ПРИСУТНІМИ – ті­лом, душею, всіма кінцівками. Адже, коли ми сидимо поруч із малюком і він розповідає іс­торію із свого життя, там усе по-справжньому. Нам іноді зда­ється, що забите коліно – дур­ниця. А для нього це – реаль­ний біль. Тому, коли з вами розмовляє дитина, ви не по­винні в голові вирішувати ви­робничі питання, сваритися з сусідкою або думати, що ви за­втра одягнете. П’ять хвилин, десять, п’ятнадцять – скільки у вас є, але тільки з ним. Лише тоді ви будете розуміти свою дитину і знатимете, коли йому потрібна допомога. Тому що не всі вміють висловлювати свої проблеми. Але, спілкуючись з дитиною неформально, ви за якимись непрямими ознаками зможете зрозуміти, що з нею відбувається. Тому дуже важ­ливо якомога раніше почина­ти розмовляти. Не лише казку прочитати на ніч, а спитати, як минув день. І уважно вислуха­ти відповідь. Тоді ви знатимете, що й коли сказати. Ось ми го­ворили про комплекси, а вони за одну хвилину не народжуються. Якщо будете уважними до своєї дитини – не проґави­те цього початку. І вам не дове­деться йти до психолога. Яким професіоналом він не був би, все-таки це – стороння люди­на. А мама – вона своя. Най­ближча.
ЩЕ ОДНА ПОРАДА
СВЯТО, ЯКЕ ЗАВЖДИ З ТОБОЮ
Ні в кого не викликає сумніву, що 1 вересня є святом. Осо­бливо для тих, хто йде до школи вперше. Як зробити, щоб воно запам’яталося дитині на все життя, а може, і вплину­ло б на її подальше ставлення до навчання? Передусім, – вважають психологи Київського Центру томалогії (tomalogy.com), – це має бути свято і для самих батьків. Якщо вони зуміють пройнятися ним, це відчує і дитина. Звичайно, свято треба готувати заздалегідь – за кілька тижнів або навіть місяців. Наприклад, це ма­ють бути спільні походи магазинами. Причому не лише по шкільну форму, яку треба міряти. Дитина сама має вибрати собі портфель, пенал, олівці, щоб уявила себе в новій іпостасі, щоб вона по-справжньому чекала цьо­го дня. Для багатьох дітей передчуття, очікування і під­готовка до 1 вересня вже є святом, розтягнутим у часі. Святкувати можна по-різному. Дуже вдала ситуація, якщо є друзі, готові привітати маленьку людину, яка входить у нове життя. Або якщо, скажімо, кілька сімей дружать, ра­зом ведуть дітей до кафе. Зрозуміло, багато чого зале­жить і від фінансових можливостей родини. Але основне – атмосфера і настрій. Це дорослим потрібні якісь особливі умови: стіл, антураж. А дитині для свята багато не треба. Вистачить і трьох повітряних кульок. Питання не в тому, як улаштувати свято, – наголошують пси­хологи, а в бажанні його влаштувати. У внутрішньому відчут­ті. Важливо, щоб батьки цього дня залишили свої страхи і ставлення до школи як до каторги та джерела майбутніх не­приємностей. Аби вони згадали, що в школі з дітьми справ­ді відбувається багато хорошого: перша дружба, яка часто лишається назавжди, перше кохання, нові можливості. Почи­нається новий – найважливіший етап в житті будь-якої лю­дини. Є підстави по-справжньому відсвяткувати цей день. А як це зробити – не дуже важливо. Повітряні кульки, Мак­дональдс, святковий торт, пікнік, приїзд родичів, феєрверки на подвір’ї… Для когось просто піти з батьками в кіно або цирк – найкраща і найзнаменніша подія. Не обов’язковими є дорогі подарунки. Нехай це буде разом проведений час. І до того ж – започаткування нової сімейної традиції спільно святкувати всі знакові події: першу п’ятірку, наприклад. Або першу двійку (теж досвід). Першу любов. Кількість свят у нашому житті насправді необмежена. Треба лише вміти роз­гледіти їхні розсипи в повсякденній рутині.
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
ЯК ОБРАТИ ШКОЛУ?
Багатьох батьків цікавить, як не помилитися з вибором школи і першого вчителя. Психологи радять: як баналь­но це не звучало б, але треба довіряти собі і поклада­тися на інтуїцію. Бо материнське серце – найкращий ка­мертон. Якщо ви ввійшли до школи і вам сподобалася тамтешня атмосфера чи аура, якщо ви говорите з учи­телем і відчуваєте його прихильність, не вагайтеся, це -ваше. Навіть, якщо це звичайнісінький «робітничо-селян­ський» ЗНЗ із пофарбованими в зелений колір стінами. І навпаки – школа може бути найпрестижнішою, найкра­щою, з найпоглибленішим вивченням чого завгодно. Але, якщо ви відчули дискомфорт, почали розмовляти з учи­телем і щось не сподобалося, то які знання він не давав би, дитині не буде там комфортно. Тікайте звідти якнай­швидше. Але спочатку визначиться з пріоритетами. Якщо найбільшим з них є знання, справа інша. Тоді ви маєте бути готові пожертвувати внутрішнім комфортом дитини заради майбутніх знань. Але не кажіть потім, що ми вас не попереджали. Бо все-таки знання – справа наживна, а перший учитель – одна з головних фігур у житті вашої дитини. Дуже важливо, щоб він був небайдужим до неї. Власне кажучи, більшість мам так і робить – «іде на вчи­теля». Вони шукають, читають відгуки, розмовляють з ін­шими батьками. Однак мусимо попередити: ви не повинні безоглядно вірити негативним відгукам. Не буває таких лю­дей, якими всі захоплювалися б. Абсолютно всім подоба­ються лише кошенята. Цього вчителя може не сприймати весь світ. Але ви подивитесь йому (їй) в очі і зрозуміє­те, що він (вона) ідеально підходить вам і вашій дитині. Кожна мати інтуїтивно відчуває це. Треба лише прислуха­тися до себе.
Не останню роль відіграє і розташування школи. Почина­ти обхід треба з найближчої. Чим далі школа, тим раніше доведеться прокидатись і вам, і дитині. Тобто мусите вра­хувати всі фактори: хто буде відводити, забирати, чи буде це зручно. Звичайно, якщо хороша школа знаходиться в кварталі від вашого будинку, а та, що зовсім поряд, вам не подобається – нема про що говорити. Однак, якщо ці школи приблизно рівноцінні, обирайте найзручніший варі­ант: чим ближче, тим краще.

Як підготувати дітей до школи?

До 1 вересня, здавалося б, ще далеко. Але багато батьків уже зараз починають готувати своє чадо до вступу в перший клас. Підкріплює таке прагнення негласну думку про те, що чим більше знань у дитини, тим краще. У свою чергу, школи активно підтримують це прагнення батьків. Вони просто відмовляються брати дітей, які не вміють добре читати, писати і рахувати.
У той же час фахівці попереджають: для дитини важлива не стільки ерудованість, скільки здоров’я і психологічний настрій на навчання – дітям часто набридає «гризти граніт науки» через втому і високі вимоги. Як же краще підійти до питання підготовки дітей до школи, і які нюанси психології малечі потрібно при цьому враховувати?
Беремо всю відповідальність в свої руки
Психологи кажуть, що готовність до школи – це певний соціальний, фізичний і нервово-психологічний рівень розвитку дитини. Для того щоб першокласник міг отримувати задоволення від навчання, він повинен бути відносно самостійним, виразно і швидко говорити, і мати хоча б мінімальний багаж знань.
Багато мам скаржаться, що навіть у звичайних школах дітям висувають дуже серйозні вимоги, і при вступі до першого класу звичайної районної СШ доводиться здавати іспити. Хоча за законом – це самоуправство, з яким можна і потрібно боротися. Нагадаємо: восени 2011 року парламент заборонив перевіряти рівень знань під час прийому дітей у школи. Нардепи тоді заявили, що тестування часто використовується шкільною адміністрацією як привід для вимоги грошей у батьків. За словами директора Бориспільської загальноосвітньої школи № 6 I-III ступеня акредитації Віри Мазури, в звичайну школу хлопчиків та дівчаток мають брати лише на основі розмови з психологом.
Певні тести можуть проводити в гімназіях або в спеціалізованих школах. Там, як правило, вимагають, щоб діти вміли вже трохи читати і рахувати хоча б до десяти. «Але загальноосвітні школи ніяких тестів не проводять. Психолог розмовляє з дитиною і задає йому нескладні питання. Наприклад, потрібно додумати речення: «В лісі живуть …». Такі питання допоможуть визначити рівень логічного мислення дошкільника і його психологічний настрій », – зазначає Мазура.
Проте Віра Іванівна наголошує, що починати вчити малюків потрібно задовго до школи, оскільки у них дуже «чіпка» пам’ять. Педагог рекомендує батькам не упустити потрібний момент і починати потроху розвивати мислення і розширювати знання свого малюка.
Мами говорять
Мама 7-річного Стаса Ірина згадує, що її син під час вступу до школи літери вже знав, але складати їх у склади і читати слова цілком ще не вмів. Вона сама вчила його абетці, а також рахунку до десяти. Ірина впевнена, що не хотіла б, щоб її син перед школою відвідував спеціальні підготовчі закладу. «А навіщо тоді школа? Що він буде там робити? Адже немає такої норми, яка б зобов’язувала брати в школу тільки тих дітей, які вміють добре читати і рахувати, щоб рівень розвитку дітей в класі був приблизно однаковим », – нарікає вона.
«Ми не відвідували дитячих клубів, де допомагають у підготовці до школи, самі з чоловіком вчили сина читати і писати. Підготовчі заняття запропонували нам в гімназії, в яку ми збираємося йти 1 вересня. Для нас вони безкоштовні, так як мій син – уже в списках першокласників 2012-2013 рр.. конкретної школи », – розповідає мама 6-річного Марка Євгенія. Разом з тим, Євгенія проти зайвих «перевантажень» для її сина, вона побоюється, що через них йому може перестати подобатися пізнавати нове.
І побоювання батьків не безпідставні. Так, мама двох доньок Юлія на власному досвіді з’ясувала, що занадто високий рівень розвитку іноді заважає дитині в першому класі. «Моя старша до першого класу вже вміла читати, писати, рахувати, розмовляти англійською. При вступі до школи вона без проблем здала складні тести. Вчителі її дуже хвалили. А у вересні мою дочку почали вчити як дитину, яка не вміє ні писати, ні читати. Завдання були на рівні – навчитися рівно писати палички. Звичайно, їй така наука швидко набридла », – обурюється Юлія. Вона підкреслює, що при вступі до першого класу не потрібно гнатися за вимогами школи, в яку ви хочете записати свою дитину. Юлія переконалася в цьому на прикладі молодшої дочки. «Молодшу готували інакше: читати по складах, рахувати небагато. І зараз їй цікаво в школі. Вона навчається із задоволенням », – розповідає мама.
За допомогою до фахівця
Якщо ваше чадо йде в цьому році «перший раз у перший клас», а у вас категорично не вистачає часу на його підготовку, та й бабусі далеко, можна звернутися в дитячий клуб. Хоча деякі батьки водять своїх дітей у такі заклади з моменту, коли малюки тільки навчилися ходити.
Для підготовки саме до школи клуби пропонують, як правило, стандартний “набір” занять. Це – знайомство з навколишнім світом, математика, розвиток мовлення, читання, підготовка руки до письма, англійська мова, музика, хореографія, творчість. «Всі подібні установи комерційні. Загальноосвітні школи таких послуг не надають », – каже Віра Мазура. Навчання в дитячих клубах стоїть по-різному, але, як мінімум, 300 грн в місяць за 4 заняття батькам викласти доведеться. Радує, що в дитячих клубах можна оплатити для початку лише пробне заняття, щоб оцінити реакцію свого чада, та й самому ознайомитися з методикою викладання.
Буває, що дбайливі тата і мами вирішують найняти своєму дошкільнику домашнього репетитора. За годину своїх уроків педагоги беруть від 100 грн. Якщо ж з виїздом до вас додому – від 150 грн. Тривалість індивідуального заняття, як правило, становить 45 хвилин – годину. «Побічним» ефектом такого дошкільного навчання може стати нестандартний підхід викладачів. «Буває, що батьки «перестрахувалися» і найняли малюкові вчителя, який виявився не дуже кваліфікованим, або новатором, геть відкидає стандартну програму. Після таких занять дитина приходить 1 вересня в школу і виявляється, що її потрібно перенавчати, що найгірше», – нарікає директор школи.
Психологічний аспект
Фахівці кажуть: якщо ваша дитина вміє хоч трохи читати і рахувати до десяти, їй буде легше вчитися в першому класі. Адже такі підготовлені діти вже розуміють сам процес навчання і готові сприймати нову інформацію, «утримувати» увагу. Однак знання – це не єдине, що потрібно дитині, яка йде в перший клас. Дошкільник повинен бути готовий до школи психологічно.
Кваліфікований психолог, спілкуючись з малюком, може вже на першому занятті з’ясувати, чи хоче дитина йти на контакт, чи є у неї соціальна адаптованість. Психологічна готовність до школи включає в себе кілька складових. Першою фахівці називають мотиваційну готовність. Вона означає позитивне ставлення до школи і бажання вчитися, прагнення зайняти нове соціальне становище – стати школярем. Іншою складовою є розумова або пізнавальна готовність – достатній рівень розвитку мислення, пам’яті та ін пізнавальних процесів, наявність певного запасу знань і умінь. Є також вольова готовність, яка демонструє досить високий рівень розвитку довільної поведінки. Психологи також відзначають і комунікативну готовність, що вказує на здатність встановлювати відносини з однолітками, готовність до спільної діяльності і ставлення до дорослого як до вчителя.
«У більшості випадків дошкільнят готують до навчального року батьки та бабусі-дідусі. В середньому, на 30 дітей у класі, як правило, 4-5 з них не вміють ні читати, ні рахувати », – розповідає Віра Мазура. За словами директора школи, ці діти з не дуже благополучних сімей. Таким малюкам доводиться нелегко в перший рік навчання. Їм важко увійти в процес навчання, а також психологічно пристосуватися до нього. Тому іноді батькам дітей з психологічною неготовністю рекомендують почекати зі школою ще рік.
«Іноді психологічно не готові до школи діти не тільки з неблагополучних сімей. Зараз стало більше дітей з гіперактивністю та дефіцитом уваги. Така дитина, як правило, дуже розумна, про неї говорять, що вона «схоплює все на льоту». Але тримати довго увагу не може. До неї потрібен особливий підхід, коли вона йде в перший клас. Це лягає на плечі її вчителя », – розповідає директор школи. За словами Мазури, діти з дефіцитом уваги часто потребують індивідуальних занять, оскільки на уроці в класі гіперактивній дитині важко зосередитися, і вона не слухає вчителя.
Все добре в міру
Буває, що дитина без проблем пройшла свою першу в житті співбесіду. Вона готова вчитися і спілкуватися з новим колективом. Але батькам потрібно ретельно стежити за мотивацією дошкільника. «Проблемою для дитини можуть стати бажання її батьків «навантажити» своє дитя наукою з усіх сторін. У цій справі важливо не перестаратися», – каже директор школи. Адже дитина, яку батьки вирішили дуже ретельно підготувати до школи, починає сильно втомлюватися. І в результаті – втрачає всіляке бажання до навчання.
«Батьки більш досвідчені, як правило, не хочуть перевантажувати своїх дітей. Один з батьків якось навіть зробив невеличкий експеримент: його дитина охоче вивчала англійську. Тато вирішив «підключити» ще й французьку. У дитини відразу ж впав інтерес до навчання, після чого експеримент швидко закінчили», – зазначає Мазура.
Психологи акцентують увагу батьків на тому, щоб вони ні в якому разі не перевантажували своїх дітей. Інакше – «пружина може лопнути»: дитина починає чинити опір процесу навчання, часто відволікатися. Іноді інтерес до навчання може зовсім пропасти. Погано, якщо це сталося вже в початкових класах, коли навчальний процес тільки почався. А от повернути мотивацію дитині, щоб вона знову «загорілася» навчанням, буде вже дуже непросто.
За словами психологів, мама і тато повинні разом з дитиною займатися і осягати ази науки. Загальне проведення часу зміцнить сімейні зв’язки і переконає малюка, що його сильно люблять і приділяють достатньо уваги. Однак батькам необхідно враховувати навантаження при навчанні свого чада. Дитина повинна хотіти вчитися, а не думати, що «нині в школі перший клас – ніби інститут».
Першокласників стає все більше
Як повідомили у Департаменті загальної середньої та дошкільної освіти міністерства, кількість першокласників в Україні щороку збільшується, починаючи з 2007-2008 рр.. У нинішньому році, згідно з прогнозами, в перший клас по всій країні підуть 430,1 тис. дітей. Це на 16 тисяч більше, ніж торік. В одній лише столиці 1 вересня за парти вперше сядуть близько 27,2 тис. малюків. Сподіваємося, що всі вони полюблять школу і будуть вчитися із задоволенням!
За матеріалами for-ua.com